У дитячому садку чотирирічна Ліза, переповнившись рішучістю, бере
коробку з олівцями та папір. Вибравши червоний, вона із силою малює
жирні лінії, глибоко вдавлюючи олівець в аркуш паперу.
Так маленька дитина виражає свої почуття, пов’язані з пережитою нещодавно автомобільною аварією, у результаті якої вона та її мама отримали травми. У той день їх обох привезла в лікарню карета швидкої допомоги. І хоча з моменту аварії пройшло вже кілька тижнів, але кожного разу, коли дівчинка чує сирену чи скрегіт шин, вона починає панікувати.
Після побаченого в новинах вибуху та військових, які втікають, шестирічний Денис малює людей обов’язково у двох варіантах. На запитання вчительки, що зображено на малюнку, він відповідає: «Я малюю хорошу й погану людину»…
У ході переживання особистої травми або національної кризи дуже важливо, щоби батьки та вчителі давали дітям можливість виразити себе, свої почуття й відповідні інструменти для цього. Діти, так само як і дорослі, відчувають потребу порозмовляти про свої страхи та побоювання. Вони звертаються до нас у надії мати певну стабільність у цьому нестабільному світі. І відчувають турботу про себе тільки тоді, коли для них продовжується нормальне життя, коли їх уважно вислуховують і коли шляхом досвіду вони дізнаються, що їх запитання не менш важливі, ніж відповіді.
У випадку кризової ситуації будьте пильні й не пропустіть у поведінці дітей таки ознаки переживань:
Так маленька дитина виражає свої почуття, пов’язані з пережитою нещодавно автомобільною аварією, у результаті якої вона та її мама отримали травми. У той день їх обох привезла в лікарню карета швидкої допомоги. І хоча з моменту аварії пройшло вже кілька тижнів, але кожного разу, коли дівчинка чує сирену чи скрегіт шин, вона починає панікувати.
Після побаченого в новинах вибуху та військових, які втікають, шестирічний Денис малює людей обов’язково у двох варіантах. На запитання вчительки, що зображено на малюнку, він відповідає: «Я малюю хорошу й погану людину»…
У ході переживання особистої травми або національної кризи дуже важливо, щоби батьки та вчителі давали дітям можливість виразити себе, свої почуття й відповідні інструменти для цього. Діти, так само як і дорослі, відчувають потребу порозмовляти про свої страхи та побоювання. Вони звертаються до нас у надії мати певну стабільність у цьому нестабільному світі. І відчувають турботу про себе тільки тоді, коли для них продовжується нормальне життя, коли їх уважно вислуховують і коли шляхом досвіду вони дізнаються, що їх запитання не менш важливі, ніж відповіді.
У випадку кризової ситуації будьте пильні й не пропустіть у поведінці дітей таки ознаки переживань:
- вираження широкого спектра емоцій;
- соматичні (тілесні) хвороби – особливо болі у шлунку;
- проблеми зі сном (часті пробудження, жахливі сни);
- тривожність при розлуці з батьками;
- підвищену прив’язаність до дорослих;
- роздратованість або прояви гніву.
Немає коментарів:
Дописати коментар