Показ дописів із міткою Батькам на замітку. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Батькам на замітку. Показати всі дописи

вівторок, 30 травня 2017 р.

7 гріхів, які ми робимо з любові до дитини

Я люблю свою доньку. Їй нічого не бракує. Кожну вільну хвилину ми проводимо разом. Щодня я задаюся питанням: чи я хороша мама? Тому що можна робити помилки з любові. 
Гріх перший: надмірна опіка 
Люди, які в житті стикалися з труднощами, часто вирішують, що їхні діти матимуть життя, усипане трояндами. Вони прагнуть усунути всі труднощі і проблеми з дороги своїх чад. Ті, хто виріс у бідних сім'ях, де треба було займатися братами і сестрами, прибирати та готувати, працювати на канікулах, щоби дозволити собі поїхати на кілька днів з друзями на природу — коли стають дорослими, пам'ятають про ці жертви і хочуть, щоб їхні діти такого не переживали. Але чому б і ні? Давайте запитаємо себе, чому нас це навчило? Який досвід ми отримали? Може виявитися, що ми навчилися цінувати гроші, або вперше відчули гордість за себе, тому що самі чогось досягли. Чи насправді ми хочемо позбавити цього своїх дітей? Життя ставить перед нами виклики — приймаючи їх, ми перевіряємо, чого насправді варті. Ми перевіряємо, хто ми, які наші сильні сторони, а чого не можемо і над чим треба працювати. Надмірна опіка позбавляє дітей ініціативи та мотивації. Бо чому маю щось робити, якщо і так отримаю від батьків все, що забажаю? Це як котитися з гірки. 
Гріх другий: захист від помилок (читати далі)
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2016/07/161610

вівторок, 9 травня 2017 р.

«Синій кит» гра смерті в Україні: як уберегти дитину?

Телеканал СТБ

«Синій кит», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4:20» – слова, від яких починається тремтіння не тільки у кожного з батьків, але і у всіх, хто розуміє, про що йде мова. Назви смертельної забави можуть бути різними, ось тільки суть одна – покалічене тіло дитини, порушена психіка і самогубство в результаті. Чи така страшна гра, що вона собою становить, як уберегти дітей від «Синього кита» і що робити, якщо дитина вже у грі?
Як уберегти дитину від «Синього кита»? Читайте в матеріалі!
Як уберегти дитину від «Синього кита»? Читайте в матеріалі!
Гра «Синій кит» – що це?
Згадки про групи смерті підірвали інтернет кілька років тому, коли стало відомо про самогубства підлітків, які перебували в одних і тих же спільнотах соціальних мереж. Не так давно з’явилися перші згадки про неї на просторах України. Панікувати не варто, але краще дослідити питання.
Суть гри полягає в наступному: для того, щоб стати учасником, необхідно написати на своїй сторінці в соцмережах певний набір хештегів (#синійкит, #тихийдім, # f57, #розбудименео420, #явгрі та подібні), такий текст, часто, супроводжується зображеннями кита або депресивними картинками. Якщо потенційний учасник звернув на себе увагу, з ним зв’язується куратор, який роздає шокуючі завдання. Аби дізнатися, що саме має бути зроблено, дитина повинна вступити в контакт з адміністратором о 4:20 ранку, всього налічується 50 завдань, кожне з яких небезпечне для життя. Нікому не говорити про цю гру, лезом намалювати на руці кита або певний набір цифр, перебігти дорогу впритул до автомобіля, пройтися краєм даху і т.п. Звичайно, куратор чекає підтверджень виконання (фото, відео). Разом з цим, він намагається дізнатися про всі страхи дитини, домашню адресу та інформацію про сім’ю, щоб не дати учаснику вийти з гри: в цьому випадку починаються погрози, а вивідана інформація використовується для переконань. На популярності смертельної забави також намагаються заробити, одним із завдань шахраїв є перерахування грошових коштів. Фінальне завдання «Синього кита» – самогубство. Зводиться гра до тлінності життя, неприйняття суспільством підлітків і їх проблем.
Як уберегти дитину від гри смерті «Синій кит»?
Юрист, експерт проектів СТБ, сім’янин і батько Михайло Присяжнюк впевнений, слід бути максимально уважним до цього питання: «Найголовніше, як ми можемо убезпечити дитину – бути з нею на одній хвилі. Заборонами, обмеженнями, постійною лайкою і стеженням нічого не доб’єшся. Зараз є багато варіантів батьківського контролю, наприклад, коли один пристрій дублює інформацію іншого. Звичайно, це не панацея, але варто звертати свою увагу і на це. Моєму синові зараз 8,5 років, але за 3 – 4 роки його теж будуть підстерігати небезпеки в соціальних мережах, я сподіваюся, що між нами залишиться та близькість, яка між нами є зараз».
  Юрист, експерт проектів СТБ Михайло Присяжнюк
Юрист, експерт проектів СТБ Михайло Присяжнюк
Власне, близькість та контакт між дорослими і дітьми – один з основних факторів застереження таких загроз, адже якщо ви розумієте, на що дитина витрачає вільний час, як себе почуває, чим займається в інтернет-просторах, ви відразу помітите тривожні дзвіночки.
Не так давно своїм коментарем в сюжеті «Вікна-Новини» поділився Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба: «Більшість дитячих суїцидів, приблизно 90%, не пов’язані з соціальними мережами. Я міг би сказати, що всі вони, по суті, пов’язані з байдужістю дорослих, батьків, з тим, що батьки не звертають увагу, не займаються вихованням власних дітей та не спілкуються з ними».
Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, фото - офіційне інтернет-представництво Президента України.
Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, фото – офіційне інтернет-представництво Президента України.
Дитина грає в «Синього кита», що робити?
Якщо ви припускаєте, що дитина стала учасником смертельної гри, навіть з цікавості, від ваших дій залежить результат ситуації. Не варто панікувати і геть забороняти дитині все на світі, адже в такому випадку можна викликати більший стрес та додаткову зацікавленість. Діти за своєю природою допитливі, враховуйте і приймайте цей факт, намагайтеся займати їх вільний час. Психотерапевт Вікторія Любаревич-Торхова в цьому питанні категорична: «Відразу забираємо гаджети у дитини. Дивимося, як ми можемо зайняти дитину у час, що звільнився. Вони злитимуться на батьків, але цю стадію треба пережити, просто взяти і відійти від усього цього, не менше, ніж на 2 тижні, а то й місяць» (коментар до сюжету Вікна-Новини).
Вікторія Любаревич-Торхова - психотерапевт, експерт проектів СТБ
Вікторія Любаревич-Торхова – психотерапевт, експерт проектів СТБ
Михайло Присяжнюк підвів підсумки, визначивши головні поради:
1. Якщо надходять будь-які загрози батькам або дитині – необхідно звернутися до поліції.
2. Якщо вам стало відомо, що дитина вступила до подібної спільноти, ви повинні звернутися в кол-центр профільної організації, яка зараз займається цією проблематикою, їх кілька (наприклад, Національна дитяча гаряча лінія – 0 800 500 225, Національна «Гаряча лінія» з питань насильства та захисту прав дітей 0-800-500-33-5 і т.д). Батькам варто зателефонувати до кол-центру, пояснити ситуацію і отримати чіткі рекомендації. Дзвонити до поліції потрібно, але вони не рятують дитину, вони шукають організаторів, дітей рятувати потрібно нам. Варто обов’язково звернутися за допомогою до психологів.
3. Також варто пов’язати гаджети дитини і свої, об’єднати доступ до інформації на них (наскільки це можливо), додати її в друзі в соціальних мережах, щоб ви могли розуміти, до яких спільнот вступає дитина.
4. Ви повинні бути в постійному контакті з вашою дитиною, тоді дуже мало ймовірності того, що хтось зможе вплинути на її психіку.
Пам’ятайте, що з проблемою краще не боротися, а запобігати можливості її появи. Приділяйте час та увагу дитині, виявляйте цікавість до її життя та захоплень, а в разі прояву тривожної поведінки – обов’язково звертайтеся за допомогою фахівців.

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Діти з проблемами зору особливості психологічного прийняття батьками (рекомендації)



·        Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилося, розмірковуйте про те, як із цим жити далі. Пам'ятайте , що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває на інтуїтивному рівні. Тому якщо ви не хочете, щоб ваша дитина росла нервовою, похмурою, постарайтеся знайти в собі сили з оптимізмом дивитися в майбутнє.
·        Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
·        Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що у всіх членів родини є можливість саморозвитку та повноцінного життя.
·        Організовуйте свій побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від власного особистого життя. Не захищайте дитину від обов'язків та проблем. Якщо стан дитини дає змогу, вигадайте їй прості домашні обов'язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.
·        Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосовану активність; допомагайте в пошуку своїх прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
·        Слідкуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, які ви озвучуєте своїй дитині. Обміркуйте, чи всі вони обґрунтовані, чи немає можливості скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.
·        Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять вас та вашого спілкування.
·        Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
·        Не відмовляйтесь від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай і вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радостям.
·        Частіше користуйтесь порадами педагогів та психологів. Кожне певне захворювання дитини-інваліда потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та умінь. Більше читайте – і не лише спеціалізовану літературу, а й художню.
·        Спілкуйтесь з родинами, де є діти-інваліди. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши для неї друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.
·        Не докоряйте собі. У цьому випадку велика ймовірність того, що дитина виросте психологічним монстром, а це неминуче посилить її соціальну дезадаптацію та посилить страждання. У тому, що у вас хвора дитина, ви невинні.
                                                                                      Розміщено за матеріалами інтернет-ресурсів

середа, 30 листопада 2016 р.

Поради для батьків: насильство



Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок!
Отже, перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», зрозумійте:
-         не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба мотивувати її до розуміння того, як слід вчиняти в певних ситуаціях;
-         правильно виховати дитину  можна лише шляхом розвитку почуття її гідності, поваги до себе як до особистості;
-         сім'я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.
Тому:
-         якщо є сумніви карати чи не карати – обирайте позицію «не карати»;
-         неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю і страху будь-якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) – це прояви садизму;
-         неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
-         неприпустимо принижувати гідність – дитина втрачає віру в себе, своє власне «Я»;
-         неприпустимо дорікати дитині лише через те, що ви маєте поганий настрій, засмучені, роздратовані з якихось причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

   Недоліки треба не викорінювати, а корегувати, перетворювати їх у чесноти, переваги! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про дитину в разі хвороби - обов'язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б'ють сьогодні рідні батьки?
   Необхідно розірвати це коло жорстокості та насильства, припинити ображати дітей, краще за них немає у всьому світі. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, укоротити собі віку, любіть їх.
   Любов найкращий засіб виховання!
                                                                                                  Розміщено за матеріалами інтернет-ресурсів

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Як управляти проявами гніву в дитини

Десять конструктивних способів, 

за допомогою яких батьки можуть 

усувати запальність дитини

Ваша дитина влаштовує істерики, якщо не отримує бажаного? Здіймає надмірний шум, оскільки захоплена грою й не бажає приймати ванну? У процесі розвитку багато дітей схильні до надмірної запальності. Але якщо ви будете знати, як справлятися з їхнім гнівом, вам зовсім не знадобиться хвилюватися з цього приводу. Далі пропонуються десять способів контролю проявів гніву вашої дитини та її істерик.

1. Обговорюйте проблеми разом з дитиною

Один із кращих та універсальних способів вирішення проблеми – це порозмовляти і пояснити один одному свою точку зору. Дозвольте вашій дитині висловити свою думку про те, що сталось і що в цій ситуації її турбує. Таким чином, ви чітко зрозумієте проблему і виробите необхідні навички управління проявами гніву вашого малюка.

Якщо ваша дитина не бажає обговорювати з вами свою проблему, не примушуйте її робити це. Постарайтеся завоювати її довіру поступово.

2. Запропонуйте конструктивні шляхи вирішення проблеми (читайте ТУТ)

субота, 8 жовтня 2016 р.

Як розвинути уяву вашої дитини

Діти та уява завжди крокують разом. І лише в дорослому віці люди втрачають зв'язок із цим багатим аспектом свого життя. Але відмова від фантазій і творчості приносить більше шкоди, ніж користі. Прочитавши статтю, ви відкриєте для себе цю захоплюючу тему та дізнаєтеся про те, як можна розвивати фантазію та творчі здібності вашої дитини.

Значення уяви

Саме уява призводить до великих відкриттів та інновацій. Саме уява допомагає людям створювати красу у світі. Нарешті, саме уява дає путівку в життя всьому новому.

Фантазія допомагає пізнавальному й емоційному розвитку дітей. Вона допомагає генерувати творчі ідеї та способи вирішення завдань. Деяким дорослим удавання та рольові ігри можуть здатись легковажним заняттям, але вони дозволяють дітям виражати себе в різних напрямках.

Під час творчих ігор діти виконують безліч ролей, використовують безліч інструментів і різних матеріалів для представлення своєї ролі, що є чудовою вправою для розуму. Найгірше, що може зробити дорослий, – це задушити фантазію дитини, не дозволити їй розвиватися повною мірою.

Як же розвинути уяву дитини? (читати ДАЛІ)

пʼятниця, 23 вересня 2016 р.

Втручання батьків у творчість дитини

Щоби створити для дитини дивовижну атмосферу, яка буде пробуджувати в ній спонтанне натхнення й потребу в самовираженні, батьки повинні знати про існуючі форми небажаного втручання в улюблені заняття дітей. Надзвичайно делікатним моментом у даному випадку є коментарі дитячих малюнків, оскільки необдумане висловлювання здатне неусвідомлено налякати дитину, і вона може сприйняти його як щось погрозливе й нищівне.

У даній статті запропоновано три основні форми небажаного втручання в дитячу творчість. Може здатися, що ці запитання звучать природно й безневинно, але це зовсім не так. Запитання такі:
  • «Що це ти намалював?»;
  • «Навіщо ти це намалював?»;
  • «Розкажи мені про свій малюнок».
«Що це ти намалював?»

Ставити дитині запитання «Що це?» – те ж саме, що сказати: «Я ніяк не можу зрозуміти, що ти намагався намалювати. Оскільки я не розумію, твій малюнок неправильний і невдалий. Ти не впорався із зображенням». Діти просто не знають, що ви можете не зрозуміти того, що вони створили, адже їх образи здаються їм абсолютно очевидними й точними. Самі ж вони за природою своєю не схильні оцінювати свою роботу, якщо їх не примушують до цього інші люди.

Запитання «Що це?» завжди розчаровує й засмучує дітей, у подальшому вони намагаються уникнути подібних зауважень, малюючи те, що від них очікують, і намагаючись відтворити зображення точно й достовірно, утрачаючи радість від самого процесу, а також свободу відчувати та творити. Хоча ваші наміри можуть бути найкращими, запитання «Що це?» демонструє неповагу до світу дитини. Ваше звернення з вимогою визначити й назвати те, що зробили діти, висловлене замість того, щоби спостерігати та схвалювати, сприймається ними як заперечення їх реальності.

«Навіщо ти це намалював?» (читати ДАЛІ)

середа, 21 вересня 2016 р.

Як зрозуміти почуття дитини за допомогою малюнка

У дитячому садку чотирирічна Ліза, переповнившись рішучістю, бере коробку з олівцями та папір. Вибравши червоний, вона із силою малює жирні лінії, глибоко вдавлюючи олівець в аркуш паперу.
Так маленька дитина виражає свої почуття, пов’язані з пережитою нещодавно автомобільною аварією, у результаті якої вона та її мама отримали травми. У той день їх обох привезла в лікарню карета швидкої допомоги. І хоча з моменту аварії пройшло вже кілька тижнів, але кожного разу, коли дівчинка чує сирену чи скрегіт шин, вона починає панікувати.

Після побаченого в новинах вибуху та військових, які втікають, шестирічний Денис малює людей обов’язково у двох варіантах. На запитання вчительки, що зображено на малюнку, він відповідає: «Я малюю хорошу й погану людину»…

У ході переживання особистої травми або національної кризи дуже важливо, щоби батьки та вчителі давали дітям можливість виразити себе, свої почуття й відповідні інструменти для цього. Діти, так само як і дорослі, відчувають потребу порозмовляти про свої страхи та побоювання. Вони звертаються до нас у надії мати певну стабільність у цьому нестабільному світі. І відчувають турботу про себе тільки тоді, коли для них продовжується нормальне життя, коли їх уважно вислуховують і коли шляхом досвіду вони дізнаються, що їх запитання не менш важливі, ніж відповіді.

У випадку кризової ситуації будьте пильні й не пропустіть у поведінці дітей таки ознаки переживань:
  • вираження широкого спектра емоцій;
  • соматичні (тілесні) хвороби – особливо болі у шлунку;
  • проблеми зі сном (часті пробудження, жахливі сни);
  • тривожність при розлуці з батьками;
  • підвищену прив’язаність до дорослих;
  • роздратованість або прояви гніву.
Використання мистецтва як засобу терапії (читати ТУТ)

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Як інтерпретувати малюнки дітей

З того моменту коли дитина починає тримати в руці олівець і водити ним по сторінках зошита, малювання стає чудовим способом передачі її думок і, відповідно, їх кращого розуміння. Коли діти підростають, інтерпретувати їхні малюнки стає простіше, і ми можемо отримати дивовижну кількість інформації з їхніх творінь. Розуміння дитячих малюнків є чудовим інструментом для батьків на кожному етапі розвитку малюків.
Розвиток у дітей навичок малювання
Є три стадії розвитку дитячого малюнка: каракулі, стадія передсхематичних зображень і стадія схематичних зображень. Ось чого варто очікувати від малюнків на кожній із цих стадій.
  • Каракулі. На даному етапі в малюнках дітей ще немає реалізму, вони більше нагадують риски на аркуші паперу. Може скластися враження, що такі твори позбавлені сенсу, але іноді діти створюють те, що називається «випадковим реалізмом». Це означає, що коли малюнок буде готовий, ви зможете розгледіти ті чи інші форми або предмети в тому, що на перший погляд здавалося вам простими карлючками.
  • Передсхематичне зображення. На даному етапі діти намагаються малювати те, що бачать своїми очима. Вони можуть зображати прості предмети та форми: обличчя, чоловічків, машини, домашніх тварин, дерева й будинки. Зазвичай ці малюнки не містять по-справжньому реалістичних елементів. На кінцевому етапі даної стадії діти починають додавати в малюнки конкретні деталі, які відображають їхні ідеї, наприклад, квіти перед будинком або одяг на чоловічках.
  • Схематичні малюнки. На цьому етапі в малюнках з'являється багато деталей, діти починають використовувати слова й символи. Наприклад, вони можуть зображати птахів символом «V». Малюки малюють настільки реалістично, наскільки дозволяють їхні навички, при цьому малюнки відображають їхню точку зору або перспективу. Дитячі творіння на цьому етапі здатні ілюструвати цілі історії.
Як аналізувати малюнки дітей? (читати ТУТ)

середа, 14 вересня 2016 р.

Як розвинути творчі здібності дитини

У даній статті наводяться рекомендації батькам, які на перший погляд можуть здатись полемічними, але саме вони допомагають розкрити творчі здібності дитини, її творчий потенціал у чистому вигляді, як він є.
Одинадцять золотих правил
  • 1. Завжди підходьте до творчості як до процесно-орієнтованої діяльності (тобто головне – це процес).
  • 2. Ніколи не просіть дітей малювати реалістично.
  • 3. Ніколи не кажіть дітям, що конкретно треба намалювати, і ніколи не давайте їм приклади для копіювання.
  • 4. Самі ніколи не виправляйте малюнки дитини й не просіть її про це.
  • 5. Ніколи не оцінюйте, не критикуйте, не хваліть малюнки дитини.
  • 6. Ніколи не питайте в дітей, що відображено на їхніх малюнках або чому вони намалювали саме це.
  • 7. Демонструйте увагу, повагу та інтерес до всього, що створюють ваші діти.
  • 8. Спостерігайте за творчим процесом дітей з розумінням. Вони повинні відчувати увагу до себе й вашу зацікавленість.
  • 9. Ніколи не порівнюйте дитячі роботи. Ніколи не заохочуйте конкуренцію.
  • 10. Коли діти просять про допомогу під час малювання, не показуйте їм, «як» це робити. Допоможіть їм усвідомити, що вони можуть створювати все, що тільки захочуть і як захочуть.
  • 11. Цінуйте дітей такими, якими вони є, а не за те, що вони роблять.
​Двадцять одна рекомендація (читати ТУТ)

пʼятниця, 3 червня 2016 р.

Діти вчаться жити у життя

-         Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненависті.

-         Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

-         Якщо дитину висміюють, вона стаю замкненою.

-         Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

-         Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.

-         Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

-         Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

-         Якщо дитина живе в чесності, вона вчиться бути справедливою..

-         Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

-         Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

-  Якщо дитина живе в розумінні, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

пʼятниця, 27 травня 2016 р.

Цінність розуміння психології дитини

Двадцять корисних порад батькам, які допоможуть краще зрозуміти особливості своєї дитини 

Батьки намагаються зрозуміти свою дитину вже з першого дня її життя. При цьому набуті ними знання, безсумнівно, є одними з найважливіших для відповідального виховання. Хоча, звісно, розуміння дитини ніколи не буває легким, воно допомагає спрямовувати й виховувати дітей на всіх етапах їх дорослішання.
Ваша дитина має унікальні особливості особистості, які залишаться незмінними протягом усього її життя. Ваша мета полягає в тому, щоби зрозуміти цю особистість, виявляти гнучкість і не намагатися пригнічувати її або змінити кардинальним чином.
Що таке психологія дитини?
Дитяча психологія – це великий та один з найбільш досліджуваних розділів психології як науки, який зосереджений на вивченні психологічних процесів у дітей з моменту народження до досягнення ними підліткового віку. Розуміння психології дитини є ключем для розшифровки її бажань і потреб.
Батькам часто доводиться зіштовхуватись із ситуаціями, коли їхня думка не збігається з думкою дитини, що призводить до прикрих моментів. Для того щоби полегшити процес виховання, вам треба встановити здорові взаємини з вашою дитиною. Це не тільки зробить вас кращими батьками, а й зміцнить зв'язок між вами.
Продовження статті читати ТУТ

середа, 4 травня 2016 р.

Як на дітях позначаються сварки батьків?

Негативний вплив, який мають на дітей сімейні сварки, та відповідні поради батькам. 

Суперечки та сварки неминучі в будь-яких взаєминах, і стосунки між подружжям не виняток. Однак коли у вас з'являються діти, слід бути обережними у своїх реакціях, оскільки вони здатні зробити домашню атмосферу похмурою та загрозливою, а дітей безпорадними та тривожними. Далі описані варіанти довгострокового, а також безпосереднього впливу батьківських сварок на незміцнілу свідомість дітей.

Як на дітей впливають сварки, які розгортаються в них на очах
1. Негативний вплив на психологічне та психічне здоров'я вашої дитини
  • Коли діти бачать, як ви систематично й грубо сваритесь, це може призвести до довгострокової, руйнівної дії на їх загальне психологічне й навіть психічне здоров'я.
  • Існує безліч проблем, які можуть несподівано виникнути в дітей у результаті таких конфліктів. Ось лише деякі з найбільш поширених проблем, пов'язаних із психологічним і психічним здоров'ям: важкі тривожні розлади, депресія, відчуття провини, низька самооцінка, труднощі з концентрацією уваги та здатністю до навчання, страх, безсоння та ін.
​2. Поява відчуття провини через те, що дитині доводиться стати на одну зі сторін конфлікту (читати ТУТ)

середа, 27 квітня 2016 р.

Діяльність, яка сприяє розвитку інтелекту дитини

Десять простих занять, які сприяють розвитку дитини й активізують її розумову діяльність 
Перші десять років життя дитини багато вчених називають «вікном можливостей». Адже в цей час абсолютно все, з чим вона так чи інакше зіштовхується, має вирішальне значення для збільшення в її мозку кількості нейронних «з’єднань», тобто утворення нових синапсів – зв'язків між нервовими клітинами, а також прокладання нових і нових нервових шляхів (що є нічим іншим, як пластичністю мозку, яка максимально активована в дитинстві). Це той вік, коли мозок може формувати найбільшу кількість нейронних мереж і відповідно «розумнішати».
Більшість видів діяльності, які зазначені далі, йдуть на користь не тільки дітям, а й дорослим людям, адже ніколи не пізно вивчити другу мову або набути звичку їсти вранці корисний сніданок.
Заняття музикою, гра на музичному інструменті
Дослідження показують, що уроки музики сприяють активізації розумових здібностей дитини. У середньому, учні, які вчаться грати на музичному інструменті, на стандартних тестах та іспитах показують кращі результати, а також мають більш високий середній бал успішності. В одному з експериментів навіть було встановлено, що уроки гри на фортепіано допомогли значно підвищити IQ. 
Продовження статті дивитися ТУТ

середа, 20 квітня 2016 р.

Цінні навички та здоровий розвиток підлітків

Батьків підлітків, як правило, цікавить питання, чи розвиваються в їхніх дітей навички, необхідні для досягнення успіху в житті. Оцінити цей процес досить складно, адже батьки спостерігають своїх підлітків у найбільш регресивному й інфантильному стані – коли вони вдома зі своєю родиною!
       Нове дослідження в галузі неврології підтверджує той факт, що людський мозок досягає зрілості в середньому до двадцяти років. У зв'язку з цим виникає питання: на що батькам необхідно звертати особливу увагу, коли мова йде про набуття підлітками важливих життєвих навичок, і які критерії при цьому використовувати.
       Якщо відповісти коротко – на «рух уперед». Батьки повинні бачити прогрес у розвитку в підлітків десяти найважливіших життєвих навичок і знати про те, як їм сприяти цьому процесу. Важливо також бути об'єктивними та враховувати особливості темпераменту, стилю навчання й життєвих обставин своїх дітей.
        Далі пропонується перелік десяти цінних навичок та їх характерні особливості.

середа, 13 квітня 2016 р.

Чи варто дякувати дитині за її істерики?

П'ять причин, за яких батькам варто подякувати своїй дитині за істерику

    Істерика – це одна з найбільш дратівливих моделей поведінки дитини, що викликає хвилювання та збентеження. Однак наступного разу, коли, перебуваючи в супермаркеті, ваш малюк почне кричати, плакати й бити по підлозі руками й ногами, замість того щоби почати турбуватися, спробуйте нагадати собі про те, що істерика – це не така вже й погана штука, у ній є й позитивні моменти. У статті зазначено п'ять причин, за яких вам варто подякувати своїй дитині за прояв істерики.
       1. Дякую за те, що ти не мовчиш, коли щось іде не так
Ваша дитина впадає в істерику, тому що вважає щось неправильним. Вона незадоволена тим, як складається та чи інша ситуація, і хоча її стурбованість виражається не найбажанішим способом, який виходить за рамки дозволеного, врахуйте: ви батько, а вона дитина, яка, принаймні, висловлює свою точку зору. Коли дитина дорослішає, вона трансформує таку манеру самовираження в більш зрілу форму, за допомогою якої, наприклад, буде заступатись за скривджених та обґрунтовувати керівництву необхідність свого просування по службі.
     Продовження статті ТУТ